Мені зручно казати кому воювати.
Як і кому потрібно мобілізовуватись, любити свою країну та міняти стомлених роками бійців на позиціях.
Я ж роблю це з екрану.
Пости і відосики.
І очевидно там, де є інтернет.
Щоразу, коли хтось з військових щось писатиме в мережі, цивільний, подібно вершителю долі, обиратиме:
«підтримати Захисника»
чи
«стратити позера в камуфляжі».
Якщо ти військовий та нарікаєш на державу, комендантську годину, «свавілля» ТЦК і обмеження виїзду за кордон - вітаю, ти захопив народні серця і будеш їх улюбленцем до кінця своїх днів.
Якщо ж ти «оступився» і закликаєш співгромадян прокинутись і зняти чохли - тобі кінець, друже.
Можеш забути про бойові подвиги, бо за них, окрім тебе, всі блискавично забули.
Цивільному буде плювати чи ти писав це, вирушивши після поранення в штаб, демобілізувавшись після полону, в боях дослуживши до управлінських посад чи в короткостроковій відпустці біля дому в кав‘ярні.
Він самотужки визначить хто ти.
«Герой», що зміцнює громадянський комфорт.
Або..
«горе-військовий», віроломно зрадивший свій страждальний народ.
0 Коментарів:
Дописати коментар